Легенда про шахи
Давним-давно, півтори тисячі років тому Індією правил молодий і легковажний раджа Баграм. Він був дуже запальний, самовпевнений, не бажав прислухатися до порад своїх помічників і в результаті постійно воював зі своїми сусідами.
Він знав тільки одну мову — мову сили, хоча набагато краще дружити з чужими країнами, а не сваритися з ними. Баграм майже довів Індію до розорення, адже збройні конфлікти забирали життя тисяч і тисяч підданих — колишніх селян, яким довелося надіти військову форму і відправитися на полі брані. Як наслідок, інші поля — ті, на яких росте зерно — порожніли і заростали бур’янами. На велику країну опускався примара голоду …
Придворні мудреці ламали голову над тим, як напоумити юного раджу і відучити його нападати на сусідів з-за всяких дрібниць. І, нарешті, придумали … іграшкову війну, тобто шахи. Винайшов їх хитромудрий Назір, син Дагер. В шахи грають двоє, і у кожної зі сторін є піхота, кіннота і навіть могутні індійські слони — все точно так само, як у справжній армії Баграмі. Перед початком битви обидві армії рівні, тому в шахах перемагає не той, хто поставить під рушницю більше селян, а той, хто дальновиднее, хитріший, спритніший. Шахіст повинен бути не тільки безстрашним і рішучим, але і холоднокровним, терплячим, мати гнучким мисленням.
Шахи дуже сподобалися Баграмі. Він звелів усім своїм підданим навчитися цій грі і вів з ними нескінченні битви. Також раджа захотів віддячити Назір за його винахід і запитав мудреця, яку б він хотів отримати нагороду. Назір смиренно вклонився і відповів:
— О, великий Баграм! Вели покласти на першого клітку шахівниці одне пшеничне зернятко …
— Це і є те винагороду, яка ти хочеш отримати? — Здивувався раджа.
— На другому клітку нехай твої слуги покладуть два зернятка, на третю — чотири, на четверту — ще в два рази більше, тобто вісім зерняток. І на кожну наступну клітину нехай кладуть у два рази більше зерен, ніж на попередню.
— Ось так ти, виявляється, цінуєш мою щедрість! — Обурився Баграм. — Ну добре, ти отримаєш свій мішок пшениці!
Але Назір шанобливо попросив раджу не поспішати з виведенням і все акуратно порахувати. А коли придворні математики порахували потрібну кількість зерен, то не змогли приховати свого подиву. Виявилося, щоб розплатитися з мудрецем, потрібно 18 446 744 073 709 551 615 зерен пшениці. Ось як звучить це число:
18 квінтильйонів 446 квадрильйонів 744000000000000 73 млрд 709 551 000 615! Це набагато більше, ніж піщинок у пустелі Сахарі — найбільшій пустелі на нашій планеті. Цього зерна вистачило б на те, щоб 9 разів засіяти всю землю (всю—всю, навіть ту її частину, що знаходиться під водою або покрита
Дізнавшись це число, раджа був приголомшений і перейнявся ще більшою повагою до шахів і Назір. Баграм дуже змінився, став набагато більш стриманим у своїх оцінках, помирився з сусідами і став розвивати у своїй країні землеробство і ремесла. На землю Індії прийшли мир і благоденство..
